Сьогодні після чергового влучання почув дуже прості, але сильні слова: «Головне – люди цілі. Все інше відновимо. Ми ж харківʼяни».
Сьогодні після чергового влучання почув дуже прості, але сильні слова: «Головне – люди цілі. Все інше відновимо. Ми ж харківʼяни».
І в цих словах – весь Харків.
Кожне влучання – це чиїсь вікна. Чиїсь стіни. Чиясь кухня, де ще вчора пили чай. Дитяча кімната з іграшками. Звичайне життя, яке знову намагаються зруйнувати…
З перших хвилин на місці працюють рятувальники та комунальні служби. Обстежуємо конструкції, закриваємо контури, фіксуємо пошкодження. Робимо все, щоб люди якнайшвидше повернулися до безпеки й тепла.
Я знаю, як це морально важко. Коли знову тривога. Коли знову вибух. Але я знаю й інше: Харків не стає слабшим. Ні після «Молній», ні після «Шахедів», ні після ракет.
Ми втрачаємо скло – але не втрачаємо характер.
Дякую сусідам, які допомагають один одному. Дякую всім службам, які щодня працюють на місцях. Дякую ППО. І дякую харків’янам – за витримку, гідність і силу залишатися людьми.
Харків тримається. І триматиметься. Харків - більше, ніж місто!
