Саме стільки часу для повноцінного життя, діяльності та розвитку ми виграли для Харкова завдяки диференціації системи оповіщення про повітряну небезпеку - для міста окремо від області.

До впровадження цієї новації 1,3-мільйонний мегаполіс зупинявся щоразу, коли ворог бив по віддалених прикордонних громадах. Для міста це означало постійні збої у функціонуванні інфраструктури, банків, ЦНАПів, державних установ і бізнесу. Ми мали звести до мінімуму такі необґрунтовані паузи, дати економіці змогу дихати вільно і водночас зняти колосальний психологічний тиск з людей через сирени, які подекуди лунали по кілька діб поспіль.

Тому ми й ініціювали цей проєкт, довели на всіх рівнях його критичну необхідність, відпрацювали алгоритм з військовими та експертами, отримали дозвіл Генерального штабу і технічно все втілили.

Харків отримав шанс зберігати стабільний робочий ритм настільки, наскільки це взагалі дозволяють умови війни. І що вкрай важливо - механізм довів свою надійність: за весь період не сталося жодної ворожої атаки по Харкову без попередження.

Ми також повернули довіру до самого сповіщення: містяни більше не живуть у режимі «безкінечного фону», а чітко усвідомлюють - якщо сирена лунає, загроза реальна. Така уважність, без перебільшення, рятує життя.

Для нас беззаперечний пріоритет, щоб навіть під прицілом ворога наше місто залишалося сильним і живим - мало більше можливостей діяти, відновлюватися та гарантувати людям хоч трохи більше відчуття безпеки.